Хвороба.

[Cothurnatus]

Хвороба.

Зима... Вечір... Старе крісло монотонно скрипить від млявого розгойдування.… У ньому я.… Хоча мені починає здаватися, що мене в ньому вже не залишилося, тіло, здається зовсім непотрібною й навіть шкідливою дрібничкою яка болить так, що вже замислюєшся, а чи не викинути його на смітник, усе в ньому зайве, і тільки дратує ментальне тіло своїм сміховинним-неприємним ниттям... Хоча ні, варто мабуть залишити очі, щоб бачити крах, смуток тобто зиму, як його образне втілення створене наймастернішим художником- романтиком і вуха щоб слухати несамовиті акорди “Ist ein allgemeines Lamento der Freunde” Баха до кінця тієї обмеженої нескінченності іменованим -життям.
Чому? А тому що!!! Тому що злочинно втримувати часточку вищого розуму в камері-одиночці плоті!!! І от коли вищий розум пробачає сам собі всі гріхи й ти , як ця нещасна двонога істота готуєшся зникнути, ліки діють двері в підсвідомість успішно замуровано й ти наче й не було нічого йдеш із посмішкою на роботу яку ти завжди ненавидів.

(с) В.Пузанов, 2006