Останній бій

[Нестор]

Неба стогін, землі двигтіння,
Я пірнаю в безумство бою,
Залишаючи за собою
Смерть і попіл,
тіла
й прокльони.
Кров наскрізь
Проїдає каміння,
Вже несила рубати правою.
Захлинається ранок загравою,
У вухах –
Світанкові
дзвони.

Не спинило вогонь-залізо,
А підступний стилет у спину.
Розсипається неба кольчуга
Під кривим
ятаганом
місяця.
Так незвично бачити знизу
Метеорів стрімку лавину.
Світ заповнює вічна туга,
Розчиняється
в просторі
пісня ця...

Все. Остання зупинка долі,
Пригальмовує Час поволі,
І знущально
шипить:
-Злізай!

Завмирають в польоті кулі,
Перетворюючись на зорі.
На устах
задубіле
"БАНЗАЙ".